Бл҃года́рствєнныѧ мл҃твы по ст҃ѣ́мъ причаще́нїи.

Малітвы падзякі пасля Святога Прычашчэння

Сла́ва тебѣ̀ бж҃е. [Три́жды.]

Сла́ва Табе́, Бо́жа. (Тройчы)

Бл҃года́рственнаѧ мл҃тва, а҃:

Малітва падзякі, 1-я

Бл҃годарю́ тѧ гдⷭ҇и бж҃е, мо́й, ꙗ҆́кѡ не ѿри́нꙋлъ мѧ̀ є҆сѝ грѣ́шнаго,

Дзя́кую Табе́, Го́спадзі Бо́жа мой, што Ты не адкі́нуў мяне́, грэ́шнага,

но ѻ҆́бщника мѧ̀ бы́ти ст҃ы́нь твои́хъ сподо́билъ є҆сѝ.

а быць супо́льнікам Святы́нь Тваі́х спадо́біў мяне́.

Бл҃годарю́ тѧ, ꙗ҆́кѡ менѐ недосто́йнаго причасти́тисѧ пречⷭ҇тыхъ твои́хъ и҆ нбⷭ҇ныхъ дарѡ́въ сподо́билъ є҆сѝ.

Дзя́кую Табе́, што мяне́, недасто́йнага, прычасці́цца Прачы́стых Тваі́х і Нябе́сных Даро́ў спадо́біў Ты.

Но влⷣко чл҃вѣколю́бче,

Але, Уладару́ Чалавекалю́бны,

на́съ ра́ди ᲂу҆ме́рый же и҆ воскр҃сы́й,

Які́ за нас памёр і ўваскрэ́с,

и҆ дарова́вый на́мъ стра̑шнаѧ сїѧ̑ и҆ животворѧ̑щаѧ та̑инства,

і даў нам Стра́шныя гэ́тыя і Жыватво́рчыя Та́йны

во благодѣѧ́нїе и҆ ѡ҆сщ҃е́нїе дꙋ́шъ и҆ тѣле́съ на́шихъ,

для до́брага ўздзе́яння і асвячэ́ння душ і цел на́шых,

да́ждь бы́ти си̑мъ и҆ мнѣ̀

дай, каб яны́ былі́ і мне

во и҆сцѣле́нїе дꙋши́ же и҆ тѣ́ла,

для ацале́ння душы́ і це́ла,

во ѿгна́нїе всѧ́кагѡ сопроти́внагѡ,

для адгна́ння ўся́кага праці́ўніка,

въ просвѣще́нїе ѻ҆́чїю се́рдца моегѡ̀,

для прасвятле́ння вачэ́й сэ́рца майго́,

въ ми́ръ дꙋше́вныхъ мои́хъ си́лъ,

для мі́ру душэ́ўных маі́х сіл,

въ вѣ́рꙋ непосты́днꙋ,

для ве́ры непахі́снай,

въ любо́вь нелицемѣ́рнꙋ,

для любо́ві некрываду́шнай,

во и҆сполне́нїе премꙋ́дрости,

для напаўне́ння праму́драсцю,

въ соблюде́нїе за́повѣдей твои́хъ,

для выкана́ння за́паведзяў Тваі́х,

въ приложе́нїе бжⷭ҇твенныѧ твоеѧ̀ бл҃года́ти,

для памнажэ́ння Бажэ́ственнай Тваёй благада́ці

и҆ твоегѡ̀ црⷭ҇твїѧ присвое́нїе:

і Твайго́ Ца́рства ўнасле́давання,

да во ст҃ы́ни твое́й тѣ́ми сохранѧ́емь, твою̀ бл҃года́ть помина́ю всегда̀,

каб у асвячэ́нні Тваі́м і́мі захава́ны, Тваю́ благада́ць я по́мніў заўжды́,

и҆ не ктомꙋ̀ себѣ̀ живꙋ̀, но тебѣ̀ на́шемꙋ влⷣцѣ и҆ бл҃годѣ́телю.

і ўжо не для сябе́ жыў, а для Цябе́, на́шага Уладара́ і Дабрадзе́я.

И҆ та́кѡ сегѡ̀ житїѧ̀ и҆зше́дъ ѡ҆ наде́жди живота̀ вѣ́чнагѡ, въ присносꙋ́щный дости́гнꙋ поко́й,

І каб так адышо́ўшы з гэ́тага жыцця́ з надзе́яй на жыццё ве́чнае я дасягну́ў ве́чнага спако́ю,

и҆дѣ́же пра́зднꙋющихъ гла́съ непреста́нный, и҆ безконе́чнаѧ сла́дость зрѧ́щихъ твоегѡ̀ лица̀ добро́тꙋ неизрече́ннꙋю.

дзе святку́ючых го́лас несціха́ны і невымо́ўная асало́да сузіра́льнікаў невыка́знага хараства́ аблі́чча Твайго́.

Ты́ бо є҆сѝ и҆́стинное жела́нїе, и҆ неизрече́нное весе́лїе лю́бѧщихъ тѧ̀, хрⷭ҇тѐ бж҃е на́шъ, и҆ тѧ̀ пое́тъ всѧ̀ тва́рь во вѣ́ки.

Бо Ты – сапра́ўдная мэ́та жада́ння і невымо́ўная ра́дасць для тых, хто лю́біць Цябе́, Хрысце́ Бо́жа наш, і Цябе́ апява́е ўсё стварэ́нне наве́кі.

А҆ми́нь.

Амі́нь.

Мл҃тва ст҃а́гѡ васі́лїа вели́кагѡ, в҃:

Малітва святога Васілія Вялікага, 2-я

Влⷣко хрⷭ҇тѐ бж҃е, цр҃ю̀ вѣкѡ́въ, и҆ содѣ́телю всѣ́хъ,

Уладару́ Хрысце́ Бо́жа, Цару́ вяко́ў і Ствары́целю ўсяго́!

благодарю́ тѧ ѡ҆ всѣ́хъ, ꙗ҆̀же мѝ є҆сѝ по́далъ бл҃ги́хъ, и҆ ѡ҆ причаще́нїи пречⷭ҇тыхъ и҆ животворѧ́щихъ твои́хъ та́инствъ.

Дзя́кую Табе́ за ўсё до́брае, што Ты даў мне, і за прычашчэ́нне Прачы́стых і Жыватво́рчых Тваі́х Тайн.

Молю̀ ᲂу҆̀бо тѧ̀, бл҃же и҆ чл҃вѣколю́бче,

І малю́ Цябе́, До́бры і Чалавекалю́бны:

сохрани́ мѧ под̾ кро́вомъ твои́мъ, и҆ въ сѣ́ни крилꙋ̑ твоє́ю:

захава́й мяне́ пад по́крывам Тваі́м і ў за́сені кры́лаў Тваі́х;

и҆ да́рꙋй мѝ чи́стою со́вѣстїю да́же до послѣ́днѧгѡ моегѡ̀ и҆здыха́нїѧ,

і дай мне з чы́стым сумле́ннем, да са́мага апо́шняга майго́ дыха́ння

досто́йнѡ причаща́тисѧ ст҃ы́нь твои́хъ,

дасто́йна прычашча́цца Святы́нь Тваі́х

во ѡ҆ставле́нїе грѣхѡ́въ, и҆ въ жи́знь вѣ́чнꙋю.

для адпушчэ́ння грахо́ў і для жыцця́ ве́чнага.

Ты́ бо є҆сѝ хлѣ́бъ живо́тный, и҆сто́чникъ ст҃ы́ни, пода́тель бл҃ги́хъ,

Бо Ты – хлеб жыцця́, крыні́ца асвячэ́ння, пада́цель дабра́,

и҆ тебѣ̀ сла́вꙋ возсыла́емъ, со ѻ҆ц҃е́мъ, и҆ ст҃ы́мъ дх҃омъ, ны́нѣ и҆ при́снѡ, и҆ во вѣ́ки вѣкѡ́въ.

і Табе́ мы сла́ву ўзно́сім з Айцо́м і Святы́м Ду́хам цяпе́р, і заўсёды, і на ве́кі вяко́ў.

А҆ми́нь.

Амі́нь.

Мл҃тва ст҃а́гѡ сѷмеѡ́на метафра́ста, г҃:

Малітва святога Сімяона Метафраста, 3-я

Да́вый пи́щꙋ мнѣ̀ пло́ть твою̀ во́лею,

Ты, Які́ дабраво́льна даў на пажы́так мне плоць Тваю́,

ѻ҆́гнь сы́й и҆ ѡ҆палѧ́ѧй недостѡ́йныѧ,

бу́дучы агнём, што спа́львае недасто́йных,

да не ѡ҆пали́ши менє̀, содѣ́телю мо́й:

не спалі́ мяне́, Ствары́целю мой;

па́че же пройдѝ во ᲂу҆́ды моѧ̑, во всѧ̑ соста́вы, во ᲂу҆тро́бꙋ, въ се́рдце.

а прайдзі́ ў чле́ны мае́, ва ўсе́ суста́вы, ва ўну́транасці, у сэ́рца.

Попалѝ те́рнїе всѣ́хъ мои́хъ прегрѣше́нїй.

Папалі́ це́рні ўсіх маі́х саграшэ́нняў.

Дꙋ́шꙋ ѡ҆чи́сти, ѡ҆ст҃ѝ помышлє́нїѧ.

Душу́ ачы́сці, асвяці́ ду́мкі.

Соста́вы ᲂу҆твердѝ съ костьмѝ вкꙋ́пѣ.

Умацу́й у кале́нях но́гі мае́.

Чꙋ́вствъ просвѣтѝ простꙋ́ю пѧтери́цꙋ.

Прасвятлі́ пяць звыча́йных пачу́ццяў.

Всего̀ мѧ̀ спригвоздѝ стра́хꙋ твоемꙋ̀.

Усяго́ мяне́ прыку́й да стра́ху Твайго́.

При́снѡ покры́й, соблюди́ же, и҆ сохрани́ мѧ ѿ всѧ́кагѡ дѣ́ла и҆ сло́ва дꙋшетлѣ́ннагѡ.

Заўжды́ абараня́й, ахо́ўвай і засцерага́й мяне́ ад усяля́кай спра́вы і сло́ва душатле́ннага.

Ѡ҆чи́сти, и҆ ѡ҆мы́й, и҆ ᲂу҆краси́ мѧ: ᲂу҆добрѝ, вразꙋмѝ, и҆ просвѣти́ мѧ.

Ачы́сці, абмы́й, і ўпара́дкуй мяне́, упрыго́ж, навучы́ і прасвятлі́ мяне́.

Покажи́ мѧ твоѐ селе́нїе є҆ди́нагѡ дх҃а, и҆ не ктомꙋ̀ селе́нїе грѣха̀.

Зрабі́ мяне́ пасе́лішчам Твайго́ Адзі́нага Ду́ха, а ўжо не пасе́лішчам граху́.

Да ꙗ҆́кѡ твоегѡ̀ до́мꙋ вхо́домъ причаще́нїѧ, ꙗ҆́кѡ ѻ҆гнѧ̀ менє̀ бѣжи́тъ всѧ́къ ѕлодѣ́й, всѧ́ка стра́сть.

Каб ад мяне́, як ад Твайго́ до́ма, пасля́ прыня́цця Прыча́сця ўцяка́ў, як ад агню́, уся́кі зло́дзей, усяля́кая страсць.

Мл҃твенники тебѣ̀ приношꙋ̀

Як малі́твеннікаў за сябе́ я прыво́джу Табе́

всѧ̑ ст҃ы̑ѧ,

ўсіх святы́х,

чинонача̑лїѧ же безпло́тныхъ,

чынанача́ллі бяспло́тных,

прⷣте́чꙋ твоего̀,

Прадце́чу Твайго́,

премꙋ̑дрыѧ а҆пⷭ҇лы,

праму́дрых апо́сталаў,

къ си̑мъ же твою̀ нескве́рнꙋю чⷭ҇тꙋю мт҃рь:

а яшчэ́ і Тваю́ Незага́нную Чы́стую Ма́ці.

и҆́хже мольбы̑, бл҃гоꙋтро́бне, прїимѝ хрⷭ҇тѐ мо́й, и҆ сы́номъ свѣ́та содѣ́лай твоего̀ слꙋжи́телѧ.

Іх мальбы́, прымі́, міласэ́рны Хрысце́ мой і сы́нам святла́ зрабі́ Твайго́ слугу́.

Ты́ бо є҆сѝ ѡ҆сщ҃е́нїе, и҆ є҆ди́ный на́шихъ бл҃же дꙋ́шъ и҆ свѣ́тлость:

Бо Ты, До́бры, – адзі́нае асвячэ́нне і святло́ душ на́шых,

и҆ тебѣ̀ лѣпоподо́бнѡ ꙗ҆́кѡ бг҃ꙋ и҆ влⷣцѣ сла́вꙋ всѝ возсыла́емъ на всѧ́къ де́нь.

і Табе́ нале́жным чы́нам, як Бо́гу і Уладару́, мы ўсе́ сла́ву ўзно́сім штодзе́нь.

Мл҃тва д҃:

Малітва 4-я

Тѣ́ло твоѐ ст҃о́е, гдⷭ҇и і҆и҃се хрⷭ҇тѐ бж҃е на́шъ, да бꙋ́детъ мѝ въ живо́тъ вѣ́чный,

Це́ла Тваё Свято́е, Го́спадзі Іісу́се Хрысце́ Бо́жа наш, няха́й бу́дзе мне для жыцця́ ве́чнага,

и҆ кро́вь твоѧ̀ чⷭ҇тна́ѧ во ѡ҆ставле́нїе грѣхѡ́въ:

і Кроў Твая́ Пачэ́сная для адпушчэ́ння грахо́ў;

бꙋ́ди же мѝ бл҃годаре́нїе сїѐ въ ра́дость, здра́вїе и҆ весе́лїе:

няха́й бу́дзе мне Прычашчэ́нне гэ́тае на ра́дасць, здаро́ўе і весяло́сць;

въ стра́шное же и҆ второ́е прише́ствїе твоѐ сподо́би мѧ̀ грѣ́шнаго ста́ти ѡ҆деснꙋ́ю сла́вы твоеѧ̀,

а ў час стра́шнага друго́га прышэ́сця Твайго́ спадо́бі мяне́, грэ́шнага, стаць правару́ч сла́вы Тваёй,

мл҃твами пречⷭ҇тыѧ твоеѧ̀ мт҃ре, и҆ всѣ́хъ ст҃ы́хъ.

па малі́твах Прачы́стае Твае́ Ма́ці і ўсіх святы́х.

Мл҃тва є҃, ко прест҃ѣ́й бцⷣѣ:

Малітва 5-я, да Прасвятой Багародзіцы

Прест҃а́ѧ влⷣчце бцⷣе, свѣ́те помраче́нныѧ моеѧ̀ дꙋшѝ, наде́ждо, покро́ве, прибѣ́жище, ᲂу҆тѣше́нїе, ра́дованїе моѐ,

Прасвята́я Улады́чыца Багаро́дзіца, святло́ азмро́чанай маёй душы́, надзе́я, ахо́ва, прыту́лак, уце́ха, ра́дасць мая́!

бл҃годарю́ тѧ, ꙗ҆́кѡ сподо́била мѧ̀ є҆сѝ недосто́йнаго, прича́стника бы́ти пречⷭ҇тагѡ тѣ́ла, и҆ чⷭ҇тны́ѧ кро́ве сн҃а твоегѡ̀.

Дзя́кую Табе́, што Ты спадо́біла мяне́, недасто́йнага, прыча́снікам быць Прачы́стага Це́ла і Пачэ́снае Крыві́ Сы́на Твайго́.

Но ро́ждшаѧ и҆́стинный свѣ́тъ, просвѣтѝ моѧ̑ ᲂу҆́мныѧ ѻ҆́чи се́рдца:

Ты, Яка́я нарадзі́ла І́сціннае Святло́, прасвятлі́ духо́ўныя во́чы майго́ сэ́рца;

ꙗ҆́же и҆сто́чникъ безсме́ртїѧ ро́ждшаѧ, ѡ҆животвори́ мѧ ᲂу҆мерщвле́ннаго грѣхо́мъ:

Ты, Яка́я Крыні́цу Несмяро́тнасці нарадзі́ла, ажыві́ мяне́, умярцвёнага грахо́м;

ꙗ҆́же млⷭ҇тивагѡ бг҃а любобл҃гоꙋтро́бнаѧ мт҃и,

Ты, Мі́ласцівага Бо́га Міласэ́рная Ма́ці,

поми́лꙋй мѧ̀, и҆ да́ждь мѝ ᲂу҆миле́нїе, и҆ сокрꙋше́нїе въ се́рдцѣ мое́мъ,

памі́луй мяне́ і дай мне замілава́нне, і скру́ху ў сэ́рцы маі́м,

и҆ смире́нїе въ мы́слехъ мои́хъ, и҆ воззва́нїе въ плѣне́нїихъ помышле́нїй мои́хъ:

і пако́ру ў ду́мках маі́х, і вярта́нне з пало́ну мро́яў маі́х;

и҆ сподо́би мѧ̀ до послѣ́днѧгѡ и҆здыха́нїѧ неѡсꙋжде́ннѡ прїима́ти пречⷭ҇тыхъ та̑инъ ѡ҆сщ҃е́нїе, во и҆сцѣле́нїе дꙋши́ же и҆ тѣ́ла:

і спадо́бі мяне́ да апо́шняга дыха́ння неасу́джана прыма́ць Святы́ню Прачы́стых Тайн для ацале́ння душы́ і це́ла.

и҆ пода́ждь мѝ сле́зы покаѧ́нїѧ и҆ и҆сповѣ́данїѧ,

І дай мне слёзы пакая́ння і падзя́кі,

во є҆́же пѣ́ти и҆ сла́вити тѧ̀ во всѧ̑ дни̑ живота̀ моегѡ̀,

каб я апява́ў і сла́віў Цябе́ ва ўсе дні жыцця́ майго́,

ꙗ҆́кѡ бл҃гослове́на и҆ препросла́влена є҆сѝ во вѣ́ки.

бо Ты Благаславёная і Прасла́ўленая наве́кі.

А҆ми́нь.

Амі́нь.

Та́же

+

Ны́нѣ ѿпꙋща́еши раба̀ твоего̀ влⷣко, по глаго́лꙋ твоемꙋ̀ съ ми́ромъ:

Цяпе́р адпуска́еш Ты раба́ Твайго́, Уладару́, паво́дле сло́ва Твайго́, з мі́рам,

ꙗ҆́кѡ ви́дѣста ѻ҆́чи моѝ сп҃се́нїе твоѐ, є҆́же є҆сѝ ᲂу҆гото́валъ пред̾ лице́мъ всѣ́хъ люде́й,

бо ўба́чылі во́чы мае́ спасе́нне Тваё, яко́е Ты прыгатава́ў пе́рад аблі́ччам усіх наро́даў –

свѣ́тъ во ѿкрове́нїе ꙗ҆зы́кѡвъ, и҆ сла́вꙋ люде́й твои́хъ і҆и҃лѧ.

святло́ для асве́ты язы́чнікаў і сла́ву наро́да Твайго́ Ізра́іля.

Ст҃ы́й бж҃е, ст҃ы́й крѣ́пкїй, ст҃ы́й безсме́ртный, поми́лꙋй на́съ. [Три́жды.]

Святы́ Бо́жа, Святы́ Мо́цны, Святы́ Несмяро́тны, памі́луй нас. [Тройчы]

Сла́ва ѻ҆ц҃ꙋ̀, и҆ сн҃ꙋ, и҆ ст҃о́мꙋ дх҃ꙋ, и҆ ны́нѣ и҆ при́снѡ, и҆ во вѣ́ки вѣкѡ́въ. А҆ми́нь.

Сла́ва Айцу́, і Сы́ну, і Свято́му Ду́ху, і цяпе́р, і заўсёды, і на ве́кі вяко́ў. Амі́нь.

Прест҃а́ѧ трⷪ҇це, поми́лꙋй на́съ: гдⷭ҇и, ѡ҆чи́сти грѣхѝ на́шѧ: влⷣко, простѝ беззакѡ́нїѧ на̑ша: ст҃ы́й, посѣтѝ и҆ и҆сцѣлѝ не́мѡщи на́шѧ, и҆́мене твоегѡ̀ ра́ди.

Прасвята́я Тро́іца, памі́луй нас; Го́спадзі, ачы́сці грахі́ на́шы; Уладару́, праба́ч беззако́нні на́шы; Святы́, наве́дай і ацалі́ не́мачы на́шы дзе́ля імя́ Твайго́.

Гдⷭ҇и, поми́лꙋй. [Три́жды.]

Го́спадзі, памі́луй. [Тройчы]

Сла́ва ѻ҆ц҃ꙋ̀, и҆ сн҃ꙋ, и҆ ст҃о́мꙋ дх҃ꙋ, и҆ ны́нѣ и҆ при́снѡ, и҆ во вѣ́ки вѣкѡ́въ. А҆ми́нь.

Сла́ва Айцу́, і Сы́ну, і Свято́му Ду́ху, і цяпе́р, і заўсёды, і на ве́кі вяко́ў. Амі́нь.

Ѻ҆́ч҃е на́шъ, и҆́же є҆сѝ на нб҃сѣ́хъ, да ст҃и́тсѧ и҆́мѧ твоѐ, да прїи́детъ црⷭ҇твїе твоѐ, да бꙋ́детъ во́лѧ твоѧ̀, ꙗ҆́кѡ на нб҃сѝ и҆ на землѝ.

О́йча наш, Які ёсць на нябёсах! Няха́й свяці́цца імя́ Тваё, няхай пры́йдзе Ца́рства Тваё, няха́й бу́дзе во́ля Твая́ як на не́бе, так і на зямлі́.

Хлѣ́бъ на́шъ насꙋ́щный да́ждь на́мъ дне́сь: и҆ ѡ҆ста́ви на́мъ до́лги на́шѧ, ꙗ҆́коже и҆ мы̀ ѡ҆ставлѧ́емъ должникѡ́мъ на́шымъ: и҆ не введѝ на́съ во и҆скꙋше́нїе, но и҆зба́ви на́съ ѿ лꙋка́вагѡ.

Хлеб наш надзённы дай нам сёння; і дару́й нам даўгі́ на́шы, як і мы дару́ем даўжніка́м на́шым; і не ўвядзі́ нас у спаку́су, але збаў нас ад зло́га.

Тропа́рь ст҃о́мꙋ і҆ѡа́ннꙋ златоꙋ́стомꙋ, гла́съ и҃:

Трапар святому Іаану Залатавусту, глас 8

Оу҆́стъ твои́хъ ꙗ҆́коже свѣ́тлость ѻ҆гнѧ̀ возсїѧ́вши бл҃года́ть, вселе́ннꙋю просвѣтѝ:

Ву́снаў Тваі́х благада́ць, як святло́ агню́, заззя́ўшы, сусве́т асвятлі́ла;

не сребролю́бїѧ мі́рови сокрѡ́вища сниска̀, высотꙋ̀ на́мъ смиреномꙋ́дрїѧ показа̀.

не срэ́бралю́бства скарб для све́ту набыла́ яна, а вышыню́ пакораму́драсці нам паказа́ла,

Но твои́ми словесы̀ наказꙋ́ѧ, ѻ҆́тче і҆ѡа́нне златоꙋ́сте, молѝ сло́ва хрⷭ҇та̀ бг҃а, спасти́сѧ дꙋша́мъ на́шымъ.

але́ Тваі́мі сло́вамі нас навуча́ючы, о́йча Іаа́не Залатаву́сце, малі́ Сло́ва Хрыста́ Бо́га, каб спаслі́ся ду́шы на́шы.

Сла́ва ѻ҆ц҃ꙋ̀, и҆ сн҃ꙋ, и҆ ст҃о́мꙋ дх҃ꙋ.

Сла́ва Айцу́, і Сы́ну, і Свято́му Ду́ху.

Конда́къ ст҃о́мꙋ і҆ѡа́ннꙋ златоꙋ́стомꙋ, гла́съ ѕ҃:

Кандак святому Іаану Залатавусту, глас 6

Ѿ нб҃съ прїѧ́лъ є҆сѝ бжⷭ҇твеннꙋю бл҃года́ть,

З Нябёс прыня́ў ты Бажэ́ственную благада́ць,

и҆ твои́ма ᲂу҆стна́ма всѧ̑ ᲂу҆чи́ши покланѧ́тисѧ въ трⷪ҇цѣ є҆ди́номꙋ бг҃ꙋ,

і сваі́мі ву́снамі ўсіх ву́чыш пакланя́цца ў Тро́іцы Адзі́наму Бо́гу,

і҆ѡа́нне златоꙋ́сте всебл҃же́нне, прпⷣбне,

Іаа́не Залатаву́сце ўсеблажэ́нны, прападо́бны,

досто́йнѡ хва́лимъ тѧ̀:

дасто́йна хва́лім цябе́,

є҆си́ бо наста́вникъ, ꙗ҆́кѡ бжⷭ҇твєннаѧ ꙗ҆влѧ́ѧ.

бо ты наста́ўнік, які́ бажэ́ственнае нам адкрыва́е.

И҆ ны́нѣ и҆ при́снѡ, и҆ во вѣ́ки вѣкѡ́въ. А҆ми́нь.

І цяпе́р, і заўсёды, і на ве́кі вяко́ў. Амі́нь.

Бг҃оро́диченъ:

+

Предста́тельство хрⷭ҇тїа́нъ непосты́дное,

Абаро́на хрысція́н надзе́йная,

хода́тайство ко творцꙋ̀ непрело́жное,

Хада́йніца да Тварца́ нязме́нная,

не пре́зри грѣ́шныхъ моле́нїй гла́сы,

не пагарджа́й малі́твамі грэ́шнікаў,

но предварѝ ꙗ҆́кѡ бл҃га́ѧ на по́мощь на́съ,

а паспе́й, як До́брая, на дапамо́гу нам,

вѣ́рнѡ зовꙋ́щихъ тѝ:

што з ве́раю ўскліка́ем да Цябе́:

ᲂу҆скорѝ на мл҃твꙋ, и҆ потщи́сѧ на ᲂу҆моле́нїе,

паспяша́йся на засту́пніцтва і ху́тка прыйдзі́ на хада́йніцтва,

предста́тельствꙋющи при́снѡ бцⷣе, чтꙋ́щихъ тѧ̀.

абараня́ючы заўжды́, Багаро́дзіца, тых, хто шану́е Цябе́.

Гдⷭ҇и, поми́лꙋй. [в҃і.]

Го́спадзі, памі́луй. [12 разоў]

Чⷭ҇тнѣ́йшꙋю херꙋві̑мъ, и҆ сла́внѣйшꙋю без̾ сравне́нїѧ серафі̑мъ, без̾ и҆стлѣ́нїѧ бг҃а сло́ва ро́ждшꙋю, сꙋ́щꙋю бцⷣꙋ тѧ̀ велича́емъ.

Пачэ́снейшую за Херуві́маў і непараўна́льна слаўне́йшую за Серафі́маў, што непару́шанаю нарадзі́ла Бо́га Сло́ва, І́сную Багаро́дзіцу, Цябе веліча́ем.

Сла́ва ѻ҆ц҃ꙋ̀, и҆ сн҃ꙋ, и҆ ст҃о́мꙋ дх҃ꙋ, и҆ ны́нѣ и҆ при́снѡ, и҆ во вѣ́ки вѣкѡ́въ. А҆ми́нь.

Сла́ва Айцу́, і Сы́ну, і Свято́му Ду́ху, і цяпе́р, і заўсёды, і на ве́кі вяко́ў. Амі́нь.

Гдⷭ҇и, поми́лꙋй. [Три́жды.]

Го́спадзі, памі́луй. [Тройчы]